Економічні проблеми — яке розв’язання?

„ЗВІДКИ війни та свари між вами”, запитав Яків, письменник Біблії. „Чи не звідси,— від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й заздрите — та досягнути не можете, сваритеся та воюєте”. (Якова 4:1, 2) Чи ж це не звучить правдиво? Чи ж сама людина не є дійсною проблемою? Чи економічні суперечки не спричиняються через її жадібні бажання?

Це через жадібність прибутків, а не несамолюбну турботу своїми співближніми, що банкірі позичають так багато капіталу країнам, які не можуть відплатити їм. І Біблія повністю осуджує таку спекуляцію (позичання капіталу, цінностей тощо, для одержання зиску). (Неемії 5:1—11; також дивіться до 2 Мойсеєва 22:25.) Це пожадлива корисливість припиняє нації від кооперації й планування якогось розв’язання.

Тому що Біблія так акуратно описує хвилюючі фактори, які доводять людину до таких трудностей, то це не повинно здивувати вас, що вона також передрікає наслідки проблем, економічних, а також інших, які оточують нації сьогодні — цілковиту загибель теперішнього світового ладу. Це прийде саме слідом оголошення „мир і безпечність!” Кошмарний час називаючийся „велике горе” виявить, між іншим, марність надіятись на матеріальні речі, яких люди так гарячково нагромаджували. „Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане”. Уявіть собі! Навіть на золото та срібло будуть дивитсь як на щось марне. Але чи це стане тільки через інфляцію? Ні, бо пророцтво продовжує: Їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього [Єгови, НС]”.— Матвія 24:21; Єзекіїля 7:19.

Проте, правдиві християни не бояться того дня в якому Бог виконає Свій божественний суд, або якого-небудь економічного провалення. Вони знають, що „велике горе закінчиться знищенням цього злого ладу, якого заступиться Божим праведним новим урядом. (Об’явлення 21:1—4; також дивіться до Даниїла 2:44.) Цей уряд призведе до дійсної економічної безпеки для всіх жителів землі.— Ісаї 65:21—23.

Віра в цей прийдешній уряд допомагає Свідкам Єгови реалістично переборювати ці жорстокі економічні часи. Вони знають, що ставити собі за мету матеріалістичний шлях, то людина може забути про Бога Єгову. (5 Мойсеєва 8:10—17) Замість цього, вони усвідомлюють важливість ставити собі за мету цінності пропоновані в Біблії. Це є охороною для них. Під час безробіття, багато Свідків охоче приймають лакейську роботу, якої інші не хочуть. (Ефесян 4:28) Особи, які дійсно пристосовують біблійні принципи є задоволені простим побутом. І так як письменник Приповістей 30:8, вони моляться: „Убозтва й багатства мені не давай”. Отже, замість жити невідповідно до їхніх достатків, вони є щасливі з предметами першої необхідності. Вони знають, що Біблія осуджує надмірне заборгування, отже вони помірно користуються кредитовими картками й коли мусять купувати в борг.— Псалом 36 (37):21. Якщо ви дозволите нам, то ми були б раді поділитись з вами нашою вірою через студіювання Біблії. У цей спосіб ви не тільки приготовитесь для прийдешнього світового горя, включаючи економічне провалення, але саме тепер зможете мати радість і задоволення!

[Вставка на сторінці 11]

Це пожадлива корисливість припиняє нації від кооперації й планування якогось розв’язання

[Вставка на сторінці 11]

Ставлячи собі за мету матеріалістичний шлях, то людина може забути про Бога

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 10, 11

(*** g83 8.10 с. 10, 11 ***)

Ваші гроші — безпечні в банку?

„У ПОНЕДІЛОК вранці люди почали ставати в чергу. Відвалено вони чекали майже п’ять годин на лютому морозі. Спокійні запевнення банкірів, економістів і політичних діячів тільки підсилювали почуття паніки. По цілій країні, дійсно по цілому світі, чимраз більше людей оточували банки, з тією самою вимогою — ДАЙТЕ НАМ НАШІ ГРОШІ!’

Чи це може бути звістка, яку ви колись у недалекій майбутності будете читати? Уолл-Стріт журнал недавно цитував економіста Алена Грінспена, який сказав, що „у половині століття, то тепер є найбільша можливість небезпечного провалу [банків]”. Чому?

На що витрачали гроші

Пригадайте собі, як докладно вас розпитували, коли ви останнього разу позичали трохи грошей в банку. Дивовижно, банки не є такі обережні, коли позичають комусь багато грошей. Наприклад, Мексіка, маюча досить багато нафти в резерві, легко позичила 57 більйонів доларів. Потім по цілому світі проценти дуже зростали а ціна нафти знижилась. Мексіка стояла на краї банкрутства. Чутки, що Мексіка можливо не зможе виконати своїх зобов’язань відносно тих великих позичок, рушили малу паніку між вкладниками. Через крайню потребу, то в цю країну сипали більше грошей. Тоді як кризу можна було відвернути, то інші нації, як-от Польща й Бразілія, також мають трудність виплачувати їхні великі борги.

Більйони доларів вкладається в крамарство. Колись, великі фірми фінансували свої організації продаванням публіці бонів ([облігації] довгострокові позички). Але коли проценти підвищились, то вкладники продавали ті бони й вкладали їхні гроші у фірми з більшими прибутками. Тому то фірми мусили звертатись до короткострокового, високопроцентного банкового кредиту. Проте, банки могли б загубити дуже багато капіталу, коли б ті фірми збанкрутували. Недавнє ліквідування Драйсдейл урядової корпорації цінних паперів є жахливим прикладом уразливості банків — вони загубили 285 мільйонів доларів!

Глобальні доміно?

Економісти побоюються, що наслідок цих факторів витворить глобальне доміно. Припустім, що чужа держава, або кілька великих корпорацій, збанкрутують. Це значить, що один або два великі банки також можуть збанкрутувати. Це, по черзі, може настрашити вкладників інших банків, і вони всі можуть вибрати свої гроші. Тому що банки тримають мало грошей готівкою, то це може створити велику кризу ліквідації. У банках створиться велику недостачу капіталу. Ця ланцюгова реакція може поширитись у всесвітній занепад економії!

Все-таки банкірі кажуть, що таке розгортання подій не є правдоподібне. Давид Рокефеллер, колишній голова Чейс Мангатен банку, у недавньому інтерв’ю сказав, що банкова система „є дуже надійна”. Правда, „банки проводять багато торгівлі одні з одними, отже між ними є взаємний зв’язок”. Але він відчував, що це „не дуже правдоподібно”, щоб такий глобальний доміно ефект повалив світову банкову систему. Тому що успіх банкової системи залежить від довір’я публіки, то це зрозуміло чому банкірі так життєрадісно говорять.

,Певно, що держава не допустить провалу своїх головних банків’, ви можете казати. Але точно Центральний банк Італії зробив це! Банкрутство Банко Амбросіано широко опублікували через його близькі зв’язки з Ватіканом. Коли цей скандалізований банк збанкрутував то на здивування і переляк європейських банкірів, Банк Італії скасував свою підтримку. Банкірі побоюються, що це поставило небезпечний приклад.

„Мир і безпечність” у фінансовому світі?

Нью-Йоркський час з 10-го жовтня, 1982 р., твердив, що „члени передрікають, що страх ліквідації міжнародних фінансів зрештою доведе осіб, які ведуть фінанси, до згоди”. Проте, на протязі економічного провалу в 1930-ох роках, то нації не кооперували, але замість цього, „шукали притулку від довгої всесвітньої економічної бурі, незважаючи на те, що їхні вчинки шкодили іншим країнам”. І є мало чого показати, що нації вже змінили своє відношення. Наприклад, уряди пройняті інфляцією дозволяли процентам підвищуватись, незважаючи на те як спустошливо це впливало на бідніші країни.

Все-таки, Біблія передсказує, що незабаром видатні провідники будуть передрікати „мир і безпечність!” (1 Солунян 5:3) До якої міри це буде включати якусь всесвітню економічну згоду колись побачимо. Тимчасом, як же комусь боротись з світовою нестійкою економією?

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 9, 10

(*** g83 8.10 с. 9, 10 ***)

Інфляція — що посилює її?

ВИ ПІДЕТЕ до вашого улюбленого ресторану й замовляєте горнятко [кави] за уже-підвищену ціну. Але коли підете заплатити за нього, то вам кажуть, що в тому ж часі, якого вас взяло випити [каву], то ціна майже подвоїлась. Неможливо? Ні, бо люди в Німеччині мали цей самий досвід протягом 1920-го десятиліття — гнітючий приклад зростання інфляції.

Ваш досвід з інфляцією можливо не є такий докорінний. Все-таки, в Аргентіні інфляція зросла на 500 процентів, і це є одна з кількох країн, яка страждає від дуже скорого зростання інфляції. Однак, цей розвиток не дивує дослідників Біблії, тому що в Об’явленні 6:6 говориться про час, коли за денну оплату купите тільки „ківш [кварту, НС] пшениці”.

Проте, так як більшість з нас, ви можливо не розумієте хто (або що) є відповідальний за інфляцію. Давайте запитаймо „знавців”! Уявіть собі, що ви прибули на з’їзд комерсантів, політичних діячів і економістів. Вам дали [унікальний] привілей головувати на цьому зібранні.

Ви вдаряєте молотком і переконливо кажете: „Суд до порядку! Світова економія вже близько загибелі й один з вас є винний за це! Хто хоче перше оправдувати себе?”

„Якщо Ви дозволите”, каже економіст, „то я хотів би трохи пояснити, що сталось. Інфляція”, він каже, „це звичайний наслідок закону попиту й пропонування. Коли банки позичають багато грошей, то запас капіталу зростається. Тепер, чим більше грошей люди мають, то тим більший попит товару. Чим більший попит, то тим більше товар коштує. Справа досить проста”.

„Не складайте вину на нас, банкірів”, противиться чоловік одягнутий в звичайному костюмі. „Коли б ми не давали людям кредиту, то був би великий спад попиту. Без боргу, люди не могли б купувати доми, автомашини, а навіть побутові прилади. Крамарство й індустрія постраждали б. Продаж акцій фондової біржі спадає як вкладники вибирають їхні гроші. Правда деколи ми давали людям забагато кредиту. Але ми ж одержали всі ці гроші від ОПЕК. І це через їхнє ембарго [заборона ввозу або вивозу товарів, цінностей тощо] ціна дуже зросталась. [Багато погоджуються з цим.] Але дійсні винуватці є політичні діячі”. Перш ніж розгніваний діяч може відповісти на це, то банкір перебиває йому бесіду й каже, „Так, це ви витрачаєте всі ті гроші на ваші улюблені урядові програми. Тому, що ви, панове, витрачаєте так багато грошей, то створюєте більший попит товару. І як звичайно ціна зростає!”

„Цього вже не можу стерпіти”, каже діяч. „По-перше, це військова установа завжди вимагає більше грошей, щоб виробляти їхні іграшки’ хоч у світі вже є доволі бомб кілька разів знищити його! І я нагадую вам, що це ви банкірі починаєте голосити коли ми підвищуємо проценти, щоб контролювати інфляцію”.

„Все це тільки спричинило економічну кризу й спад”, каже економіст. „Крім цього, раз ціна зросте, то вже майже ніколи не знижується. Кілька разів кошт сирових матеріалів знижився. А що деякі індустріалісти зробили? Замість передавати це заощадження споживачам, то вони вживали ці гроші, щоб рекламувати їхній товар стараючись посилювати споживання!”

Індустріаліст червоніє. „Одну хвилинку”, він каже. „Як же нам знижувати ціну коли робітники завжди вимагають вищої зарплати? Іноді профспілки заздалегідь вимагали більшої зарплати для їхніх робітників сподіваючись посилення інфляції! І що ж нам робити хіба підвищувати ціну? Крім цього, ми даємо людям роботу. То що ж такого, коли наш ріст доводить до посилення інфляції!”

При цьому вислові у кімнаті вибухає хаос, якого втихомирює тільки удар вашого молотка. „Мені вже доволі вашого виправдання”, ви кажете. „Я не є економістом, але мені стало ясно, що ви всі мали участь у цьому. Ви всі сприяли на це жахливе становище. Отже я присуджую вас. . .”.

Але ваш молоток замерзає, коли ви раптом усвідомлюєте, що ви теж є винуваті. Ви думаєте про всі ті кредитні картки у вашій кишені й як ви самі занадто заборговувались ними. Ви пригадуєте всі ті речі, яких ви купували,— бажаних але непотрібних — побоюючись, що ціна підвищиться. Ваше довір’я як суддя послабшає, і схиливши голову ви пристаєте до винуватих.

[Рамка на сторінці 8]

Деякі причини на інфляцію

• Надмірний кредит
• Урядові витрати
• Військові витрати
• Вимоги великої зарплати
• ОПЕК нафтове ембарго
• Високі проценти
• Поточний валютний курс Міжнародного Валютного Фонду
• Безприкладний попит споживачів

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 7, 8

(*** g83 8.10 с. 7, 8 ***)

Гроші — їх завжди бракує!

СКАЗАВ цар Соломон: „Ваші гроші можуть в одну мить зникнути, неначе їм виросли крила й вони полетіли так, як орел”. (Приповістей 13:5, Сьогоднішня Англійська Біблія) Багато людей розтринькують їхні гроші, так як той великоплатний генерал, який збанкрутував коли купив „два кадилеки (дуже коштовна автомашина) і дружині ще одну шубу з хутра норки”.

Подібно, уряд може жити невідповідно до своїх достатків. Наприклад, у Сполучених Штатах внутрішній борг уже є більший від одного трильйона доларів! Інші країни також дуже заборгувались, включаючи великий зовнішній борг чужим країнам, як-от борг Радянського Союзу (16 більйон доларів) і борг філіппінських островів (10 більйон доларів).

,Але чому ж нації не були більше передбачливі?’ ви питаєте. По-перше, у нашому часі був безприкладний попит матеріальних речей. Економіст Ірвінг С. Фрідман пояснює: „Після Другої Світової Війни, уряди не могли пережити, і опозиційні партії не могли набути сили, хіба пообіцяють скорі, загальні, як також великі поліпшення матеріального добробуту”. Отже, уряди потребували грошей — багато грошей — щоб будувати дороги, школи, лікарні й житла, яких люди голосно вимагали. З якими ж наслідками? Уряди почали позичати багато грошей, і дуже заборгувались. Стан дуже погіршився після 1973 р.

У тому ж році ОПЕК (організація нафтовивізних країн) дуже зменшила вивіз нафти до решта світу. Цей спустошливий крок дуже запоморочив світ. Ціна нафти швидко зростала. Проте, розвиваючіся країни найбільше потерпіли з цього.

Марш нафтодоларів

Тактика ОПЕК була успішна, і її член-країни несподівано дуже збагатіли (хоч більш сучасно знаходяться в скрутному фінансовому стані через лишок нафти й зниження ціни). Але в тому ж часі багато їхнього новознайденого майна розходилось до вбогих розвиваючихся країн. Але це бажання прибутків доказалось бути ,коренем багато шкідливого’.— 1 Тимофія 6:10.

Ці гроші допомогли посилювати інфляцію, яку декотрі країни старались контролювати підвищенням процентів. Дуже заборговані країни попались у пастку — вони потребували більше грошей, але навіть не могли сплачувати ті проценти на старих запозичених грошах. Так як пізніше побачимо, ці борги тепер погрожують платоспроможність економічної системи цілого світу!

Фінансування третього світу

Після Другої Світової Війни Світовий банк і Міжнародний Валютний Фонд [(МВФ)] були засновані, щоб позичати гроші нужденним країнам. Багатіші член-нації фінансують ці організації. Недавно, президент Світового Банку, А. В. Классон сказав, що „основа і центральна мета Світового Банку є зменшити вбогість”. І справді, що ці інституції позичали дуже потрібні гроші розвиваючимся країнам. Проте, це пригадує нам мудрість записану в Приповістей 22:7: „Багатий панує над бідними, а боржник — раб позичальника”. Отже, декотрі розвиваючіся країни не хочуть прийняти допомоги від цих організацій. Чому ні?

Для того, щоб схоронити свій вкладений капітал, то [МВФ] вимагає, щоб позичаючі країни дуже змінили їхню економічну політику і старались зрівноважити бюджет, зменшити урядові витрати й знижити вартість грошей. Ці можуть бути здорові економічні ідеї, але вони теж можуть кинути бідну країну в хаос. Тому один економіст зробив висновок, що накидати ці політики на розвиваючуся країну є те саме, як би кинути якір потопаючій людині”.

Тільки друкувати більше грошей є марна хитрість — це тільки посилює світову інфляцію. Отже, дуже заборговані нації не мають іншого вибору хіба піддатись політиці міжнародних позичаючих організацій.

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 6, 7

(*** g83 8.10 с. 6, 7 ***)

Гроші — Як створені?

„БЕНКЕТУВАННЯ робить вас щасвими а вино веселить”, одного разу сказав мудрий чоловік, „але без грошей не можете мати жодного з цих”. (Екклезіястова 10:19, Сьогоднішня Англійська Версія) Але дійсно, що є ця таємнича річ — гроші? Звідкіля вона походить?

Давно тому людина взнала, що ні товарообмін ані носити з собою метал не були вигідні способи проводити торгівлю. Отже, дотепні китайці придумали паперові гроші. І з часом інші нації теж вибирали вигідність друкувати паперові гроші, яких, принаймні в теорії, можна було виплачувати дорогоцінним металем — звичайно золотом.

Проте, цей золотомонетний стандарт мав вбудовану хибу. Кажеться, що цінність всього золота, якого вже коли-небудь видовбували є тільки коло 85 більйонів доларів (за старою ціною, 35 доларів за одну унцію золота). А це є багато менше того блискучого металу, щоб триматись кроком з несамовитим ростом населення й торгівлі.

Наприклад, після Другої Світової Війни, то СШ долар став валютою (грошова одиниця) міжнародної торгівлі. Таким то чином більйони СШ доларів попались у руки чужих урядів. Так як сказав один письменник: „До 1965 р. в банках чужих країн вже було більше доларів, ніж вартості золота в Форт Нокс”. (Курсив наш.) А що може статись коли б усі держави несподівано вимагали їхнього золота? Отже, в 1971 р. Сполучені Штати ,зачинили їхнє золоте вікно’. Чужі нації не могли викупляти їхніх доларів за золото, хоч в Сполучених Штатах ще було дуже багато золота в резервному фонді. Отже, для всіх практичних цілей за ці гроші поручалось тільки добрим словом уряду Сполучених Штатів. Через це розвинулась криза в міжнародній валютній системі.

Отже, вартість грошей є тільки така, як люди думають гроші вартують. Чим більше грошей уряди друкують, то тим меншу вартість люди дають грошам. Але друкарські верстати не є єдиним джерелом грошей.

Невідомо звідки

„Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам”, сказав чоловік в одній з Ісусових притч, „і вернувшись, я взяв би з прибутком своє”. (Матвія 25:27) Навіть у біблійних часах, банкіри вже позичали гроші за чималий дохід і ділились трохи своїми прибутками з вкладниками в формі „процентів”. Але, роблячи це, то банкіри хитро створюють гроші.

Заради дискусії, уявіть собі, що ви поклали 100 000 доларів (або подібну кількість грішми вашої країни) у банк. Потім хтось позичає 10 000 доларів, щоб розкрити нове крамарство. Ви можливо думаєте, що гроші, яких ви поклали в банк, без тієї позички, збільшує банкове майно тільки 90 000 доларів. Але банкір інакше думає. Замість давати позичальникові його 10 000 доларів готівкою, то ці гроші як звичайно приписують до його банкового рахунку, щоб він поступово діставав їх. Отже, замість зменшувати банкове майно, то банкові книги показують усього 110 000—10 000 доларів створилось невідомо звідки!

Таке хитре використовування може заморочити вам голову, але банкір усміхається з цього. Таким то чином банки можуть позичати більше грошей, ніж вони дійсно мають. ,Але чи ж так робити не є риск?’ ви питаєте. Це може бути риск. Зокрема якщо банк позичає гроші безвідповідально. Все-таки дуже рідко коли трапляється, щоб усі вкладники й позичальники одночасно вимагали їхніх грошей. Отже, банки тримають досить грошей в своїм володінні, щоб подбати про одноденну торгівлю.

Уряди, теж, не все друкують гроші, але витворюють дуже багато капіталу. Наприклад, згідно з книжкою Грошовий балон, то Федеральний банк резервного фонду в Сполучених Штатах „тримає дуже складну бухгалтерію (облік грошових прибутків і видатків) — маніпулює цифри, купує й продає урядові цінні папери, позичає гроші, купує цінні папери й згоджується зараз продавати їх назад, продає цінні папери й згоджується зараз знову купувати їх . . . але коли б проаналізувати все це, то Федеральна резервна система створює гроші невідомо звідки”.

Ви теж можете мимовільно створювати гроші. Кожний раз, що ви купуєте на кредитну картку, то позичаєте гроші. Якщо ви маєте чековий рахунок, то можете виписувати більше чеків ніж маєте грошей в банку. У цей спосіб кількість грошей зростає — і інфляція посилюється.

Отже, валютна система є неначе та булька, яка може легко лопнути коли б люди втратили довір’я в неї. Все-таки, якщо гроші так легко створюються, то куди ж вони йдуть?

[Ілюстрація на сторінці 5]
Золото вже не підтримує світову валютну систему

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 4-5

(*** g83 8.10 с. 4-5 ***)

Світова економія — Куди вона прямує?

Що це значитиме для вас?

„ВИ НЕ знаєте, як це трудно зводити кінці з кінцями”, каже Анна. Правда, її дім середнього класу є гарний, але заставна сплата таки дуже розчаровує. І хоч її чоловік заробляє досить грошей, то все-таки інфляція в’їдалась в їхню вартість. „Кожного тижня ціни збільшуються”, каже Анна, „тоді як кількість грошей для купування не змінюється”. Так то вона відчуває безжалісний тиск. „Я запропонувала пошукати собі неповночасної роботи”, вона зітхає, „але чоловік не хоче, щоб я працювала”.

На другому боці світу, один африканський фермер на ім’я йому Аліон переживає подібне розстроєння. Урядовим контролем так дуже знижили ціни, що його праця обробляти землю й насаджувати врожай стала цілком безприбуткова. „Колись”, каже Аліон, „усі старались насаджувати більше від іншого фермера. Але тепер, усі так само насаджують”. Це не варто додатково працювати, щоб вирощувати більше городини.

Турбота та розпач стали спадщиною наших неспокійних часів. І немає сумніву, що це й на вас впливає, де б ви не мешкали в світі. Здається, що майбутність затемнюється знаками питання: ,Чи мені купувати тепер перш ніж підвищать ціну? Чи мені тепер укладати мій малий капітал? Чи я можу довіряти банкам, що вони є безпечне місце в якому вкладати мої гроші?’

Такі турботи не є тільки параноя. Наприклад, у Сполучених Штатах, в 1982 р. зліквідувалось більш банків ніж в якому-небудь іншому часі від 1940-го року. Банкрутство зловісно дорівнювало щонайбільшу вершину від того яке шаленіло на протязі Великої Депресії в 1930-ох роках. Дуже великі проценти придушили крамарство, велике, а також мале. І в ніякому разі ці проблеми не обмежуються тільки до якоїсь одної країни. ,Отже, куди ж світова економія прямує?’ ви можете питати з розстроєнням.

Відверто кажучи, ніхто не є певний чи економія завтра відновиться або чи вона таки буде погіршуватись. Стан економії неможливо передрікти. У кінцевому підсумку ми таки можемо авторитетно передбачити курс світової економії. Але, щоб зробити це, то треба дивитись поза зростання цін і коштів та дефіциту (перевищення видатків над доходами) торгового балансу і вишукувати дійсних причин на сьогоднішні проблеми. Все-таки, це буде корисно перш коротко переглянути декотрі зовнішні проблеми в економії.

 

  

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 3

(*** g83 8.10 с. 3***)

Світова економіка

Світова економія — Куди вона прямує?  3
Гроші — Як створені?  4
Гроші — їх завжди бракує!  6
Інфляція — що посилює її?  7
Ваші гроші — безпечні в банку?  9
Економічні проблеми — яке розв’язання?  10

Складна світова економія впливає — прямо чи непрямо — на кожну людину на землі. Витрати на необхідності життя продовжують зростатись. Купівельна спроможність грошей знижується. Чи всі банки проваляться? Хто є відповідальний за це? Яке є розв’язання до світових грошових проблем? Прочитайте наступні статті за відповідями на ці критичні запитання.

Інформація взята із журналу "Пробудись!" за 8 жовтень 1983 року стор. 2

(*** g83 8.10 с. 2 ***)